Історія справи

Постанова КГС ВП від 03.10.2018 року у справі №10/б-743
Постанова КГС ВП від 09.04.2020 року у справі №10/б-743
Постанова ВГСУ від 01.12.2015 року у справі №10/б-743
Постанова ВГСУ від 10.06.2014 року у справі №10/б-743

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 10/Б-743

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Запорощенка М.Д.за участю

директора ТОВ "Агентство корпоративного управління" - Живагіна О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство корпоративного управління" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013р. в частині повернення майна по справі №10/Б-743 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство корпоративного управління" до Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів", ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та стягнення 618 106,50 грн. у межах справи про банкрутство Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006р. порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів".

Постановою господарського суду Тернопільської області від 17.06.2008р. Державне підприємство "Струсівський комбінат продтоварів" визнано банкрутом.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 06.08.2013р. достроково припинено повноваження ліквідатора банкрута - Шевчука Тараса Ігоровича та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Суслова Романа Володимировича.

У вересні 2013р. кредитор боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство корпоративного управління" звернулося до господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2010р., договору купівлі-продажу обладнання у кількості 44 одиниці за пунктом 4 акту приймання-передачі від 14.03.2010р., укладених між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" та ОСОБА_5, і стягнення з останнього на користь ДП "Струсівський комбінат продтоварів" 618 106,50 грн.

Подана заява мотивована тим, що результати аукціону щодо реалізації нерухомого та рухомого майна банкрута - ДП Струсівський комбінат продтоварів", які відбулися 10.03.2010р. на Західно-Українській товарній біржі, переможцем якого став ОСОБА_5 (протокол №7), визнані у судовому порядку недійсними. Наведене є підставою для визнання недійсними відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, укладених за результатами проведення вказаного аукціону, та стягнення з його переможця відповідно до ст.1213 ЦК України вартості нерухомого та рухомого майна, яке було предметом продажу, у зв'язку з неможливістю його повернення в натурі.

Арбітражний керуючий Суслов Р.В. подав суду першої інстанції письмові пояснення, в яких проти задоволення заяви ТОВ "Агентство корпоративного управління" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними не заперечував.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013р. заяву ТОВ "Агентство корпоративного управління" задоволено частково. Визнано недійсними:

договір купівлі-продажу нерухомого майна - майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 04.06.2010р. між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора Кузика Євгена Івановича та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за №1351;

договір купівлі-продажу нерухомого майна / комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 04.06.2010р. між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора Кузика Євгена Івановича та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за №1354.

Відмовлено у задоволенні заяви в частині визнання недійсним Акту приймання-передачі майна від 14.03.2010р., а саме обладнання в кількості 44 одиниць, яке знаходиться за адресою: село Струсів Теребовлянського району Тернопільської області.

Зобов'язано ОСОБА_5 повернути ДП "Струсівський комбінат продтоварів" нерухоме майно, яке було предметом недійсних договорів купівлі-продажу, а також допоміжні споруди, об'єкти інженерного забезпечення і комунікацій (згідно додатку №1) та обладнання (згідно додатку №2).

Стягнуто з ДП "Струсівський комбінат продтоварів" на користь ОСОБА_5 618 106,50 грн. вартості придбаного майна.

Вказана ухвала в частині задоволення заяви мотивована тим, що встановлений постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. в іншій справі господарського суду Тернопільської області №15/106-1776 факт недійсності результатів проведеного 10.03.2010р. Західно-Українською товарною біржею аукціону (протокол №7) не підлягає доказуванню і є підставою для визнання недійсними відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2010р., реєстрові номери 1351, 1354, укладених за результатами вказаного аукціону.

Оскільки заявником не було надано суду доказів неможливості повернути одержане за недійними правочинами майно в натурі, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог про відшкодування вартості майна в сумі 618 106,50 грн. і визнав за необхідне застосувати передбачені статтею 216 ЦК України загальні наслідки недійсності правочину - двостороння реституція.

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання у кількості 44 одиниць за пунктом 4 акту приймання-передачі від 14.03.2010р., суд першої інстанції виходив з того, що вказаний акт не можна кваліфікувати як договорів у розумінні ст.ст.174, 180 ГК України, ст.ст.11, 626, 638 ЦК України, оскільки він не є документом, що породжує певні правові наслідки для сторін, а лише підтверджує факт передачі спірного майна.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р. ухвалу господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Агентство корпоративного управління" відмовлено повністю.

При цьому суд апеляційної інстанції керувався статтями 16, 203, 215, 216 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 1 ГПК України та виходив з недоведеності кредитором - ТОВ "Агентство корпоративного управління" порушення саме його майнових прав та інтересів внаслідок укладення між іншими особами договорів купівлі-продажу.

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначив, що викладена у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. у справі №15/106-1776 правова оцінка щодо відсутності або наявності згоди уповноваженого державного органу на відчуження майна не має преюдиціального значення для даної справи у розумінні ст.35 ГПК України і підлягає повторному доказуванню.

Окрім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно зобов'язано ОСОБА_5 повернути одержане за спірними договорами майно, оскільки в силу ст.ст.216, 388 ЦК України право на звернення до суду з вимогою про витребування майна від набувача має власник цього майна, яким заявник - кредитор не являється.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у повному обсязі та частково з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Агентство корпоративного управління" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати повністю, ухвалу суду першої інстанції скасувати частково та прийняте нове рішення про задоволення вимог щодо стягнення з ОСОБА_5 618 106,50 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення директора ТОВ "Агентство корпоративного управління" - Живагіна О.Л., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Відповідно до частини 3 названої статті, у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно частини 10 статті 30 Закону продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

10.03.2010р. Західно-Українською біржею проведено аукціон з продажу нерухомого майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів", а саме: майнові комплекси за адресами: АДРЕСА_1, допоміжні споруди, об'єкти інженерного забезпечення і комунікацій (згідно додатку №1) та обладнання (згідно додатку №2), на яких вказане майно було придбано ОСОБА_5 за ціною 618 106,50 грн. (протокол №7)

За результатами аукціону 04.06.2010р. між ДП "Струсівський комбінат продтоварів" в особі ліквідатора Кузика Є.І. та ОСОБА_5 укладено договори купівлі-продажу майна та акти прийому-передачі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011р., в іншій справі господарського суду Тернопільської області №15/106-1776 за позовом ТОВ "Агентство корпоративного управління" до Західно-Української товарної біржі та ДП "Струсівський комбінат продтоварів", 3-ті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_6, про визнання недійсними результатів аукціону, позов задоволено: визнано недійсними результати аукціону, проведеного Західно-Українською товарною біржею 10.03.2010р., оформлені протоколом №7 від 10.03.2010р.

Підставою для визнання недійсними результатів вказаного аукціону стало порушення при його проведенні вимог чинного законодавства України щодо отримання згоди органу управління на відчуження майна ДП "Струсівський комбінат продтоварів".

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому преюдиціальністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

За таких обставин встановлений постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. в іншій судовій справі №15/106-1776 факт недійсності результатів аукціону, оформлених протоколом №7 від 10.03.2010р., має преюдиціальне значення для даної справи, оскільки преюдиційністю є обов'язковість для всіх судів під час розгляду справ приймати без перевірки й доведення факти, встановлені раніше у якихось справах постановленими рішеннями чи вироками, що набули законної сили. Принцип преюдиційності діє лише стосовно осіб, що брали участь у попередньому й наступному процесах, та їх правонаступників. Тому є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність повторного доказування факту, який вже встановлений в іншому судовому акті, прийнятому за участі тих самих сторін, і яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм належну правову оцінку, дійшов правомірного вірного висновку про наявність підстав для визнання укладених за результатами аукціону спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними у відповідності до ст.ст.203, 215 ЦК України, оскільки під час його проведення були порушені вимоги чинного законодавства.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Зазначені справи відповідно до частини другої статті 41 ГПК розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та "Про банки і банківську діяльність".

Отже, заява скаржника про визнання недійсними спірних договорів має розглядатися в межах справи про банкрутство з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Як встановив суд першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство корпоративного управління" є кредитором банкрута, отже продаж майна останнього з порушенням вимог чинного законодавства, порушує права та інтереси заявника як кредитора банкрута, що узгоджується також з положеннями частини 3 статті 215 ЦК України, які надають право заінтересованій особі заперечувати дійсність правочину на підставах, встановлених законом.

Тому висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у скаржника права на оспорювання в судовому порядку укладених ліквідатором договорів купівлі-продажу майна боржника, є помилковим.

Між тим, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції відносно неправомірності застосування судом першої інстанції наслідків недійсності договорів купівлі-продажу з огляду на таке.

Виходячи зі змісту частини першої статті 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

За встановленої під час судового розгляду неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України), що також узгоджується з положеннями статей 1212, 1213 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набути майно), зобов'язана повернути потерпілому це майна. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

В силу статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зміст наведених правових норм свідчить, що право вимагати застосування правових наслідків недійсності правочину, які встановлені законом, так само як і вимагати відшкодування вартості одержаного за цим правочином майна, у разі неможливості його повернення в натурі, належить виключно стороні зобов'язання (власнику).

За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності спірних договорів купівлі-продажу, оскільки вимоги про визнання їх недійсними заявлені особою, яка не є стороною цих договорів (власником майна), а є лише її кредитором. З цих же підстав не підлягають задоволенню і вимоги заявника - кредитора про відшкодування вартості належного іншій особі (власнику) майна, яке є предметом недійсних договорів.

Окрім того, матеріалами справи доведено, що набуте ОСОБА_5 за спірними договорами нерухоме майно було ним відчужено іншим особам, що виключає можливість покладання на нього обов'язку повернути це майно в натурі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі, а ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині зобов'язання ОСОБА_5 повернути ДП "Струсівський комбінат продтоварів" нерухоме та рухоме майно, яке було предметом спірних договорів, та в частині стягнення з ДП "Струсівський комбінат продтоварів" на користь ОСОБА_5 618106,50 грн. вартості придбаного майна, як такі, що прийняті за неправильним застосуванням норм матеріального права. В решті ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство корпоративного управління" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р. скасувати.

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013р. по справі №10/Б-743 в частині зобов'язання ОСОБА_5 повернути Державному підприємству "Струсівський комбінат продтоварів" майнові комплекси за адресою: АДРЕСА_1, допоміжні споруди, об'єкти інженерного забезпечення і комунікацій (згідно додатку №1), обладнання (згідно додатку №1) та в частині стягнення з Державного підприємства "Струсівський комбінат продтоварів" на користь ОСОБА_5 618106,50 грн. вартості придбаного майна - скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство корпоративного управління" в цій частині - відмовити.

В решті ухвалу господарського суду Тернопільської області від 03.12.2013р. залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Запорощенко М.Д.